Час, коли держава несла повну відповідальність за вирішення практично всіх соціальних проблем своїх громадян, минув. Сьогодні ми прагнемо розбудувати суспільство, в якому б панувала демократія і дотримувались права та свободи людини. Але вирішити ці завдання без активної участі самих громадян практично неможливо.
Кожна людина повинна нести частку відповідальності за те, що відбувається в суспільстві, жертвувати частиною особистої свободи і обмежувати певні свої потреби. Необхідно розуміти, що кожен із нас певною мірою відповідальний за невирішені проблеми і певні негаразди в Україні, тому не варто шукати винуватців усіх наших бід на стороні. У громадянському суспільстві людина не повинна стояти осторонь вирішення існуючих соціальних проблем, адже відомо, що найбільше цьому шкодить саме наша байдужість.
Людина - істота суспільна, це випливає з самої її природи. Сучасні досягнення цивілізації - результат діяльності багатьох поколінь. Це - аксіома та визначальна суть прогресивних перетворень у суспільстві. З цього випливає необхідність об'єднання людей в суспільні організації, вищою формою якої є держава. В свою чергу, суспільна організація потребує управлінського центру (органів державної влади), який би регулював соціальні процеси і спрямовував діяльність людей у визначеному напрямі.
Організація державного управління може здійснюватись різними методами і в різних формах. Найбільш досконалим і прогресивним є державний устрій, побудований на демократичних принципах. Звичайно, демократія не є ідеальним способом державного управління, що відповідав би усім вимогам суспільної організації, але на сьогодні це найкраще, що створило людство в сфері управління соціальними процесами.
Демократія передбачає пропорційне поєднання прав і свобод людини, встановленими нормативно-правовими актами державної влади і моральними законами. Тому дотримання і виконання законів, інших нормативно-правових актів - обов'язкова умова успішного розвитку суспільства. При цьому основним завданням демократичної держави можна вважати таку організацію суспільного життя, яка б максимально забезпечувала свободу і гідне життя людини.
Проголосивши європейський вибір, Україна взяла на себе високі зобов'язання як перед своїми громадянами, так і перед світовим співтовариством щодо соціального захисту людей. Але, водночас, це означає, що від нас самих залежить і благополуччя держави, і добробут кожного її громадянина.
Торік, на дванадцятому році незалежності, в Україні розпочато практичну реалізацію пенсійної реформи, що створює кожному громадянину більше можливостей щодо самостійного вибору і прийняття рішення відносно того, яку пенсію він отримуватиме в майбутньому. Для цього запроваджується трирівнева страхова пенсійна система, де закладено основні демократичні принципи (ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування). А це означає, що держава, гарантуючи певний рівень матеріального забезпечення в старості, частково перекладає відповідальність за це і на кожного з нас, одночасно даючи нам і право вибору.
Необхідність реформування пенсійного забезпечення викликано низкою об'єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Але розв'язувати її потрібно ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, та і її громадян. При цьому необхідно враховувати національні традиції та менталітет людей.
У демократичному суспільстві з ринковою економікою державна влада не повинна брати на себе вирішення матеріальних проблем своїх громадян, а зобов'язана створювати умови, за яких люди зможуть самостійно, відповідно до своїх можливостей та бажань, їх розв'язувати, в т.ч. й пенсійні. Адже однією з основних ознак демократії є право людини на здійснення власного вибору. Звичайно, це не стосується тих, хто через певні обставини не може своєю працею забезпечити відповідний матеріальний достаток (наприклад, інваліди). І саме трирівнева пенсійна система дозволяє раціонально поєднати демократичні засади, забезпечити дотримання соціальної справедливості в державі та гарантувати необхідний рівень матеріального забезпечення в старості для кожної людини.
Нова пенсійна система, особливо її накопичувальна частина, спрямована на виховання економічної самостійності та відповідальності громадян за стан особистого матеріального добробуту після виходу на пенсію. Це повинно змусити людей уже сьогодні замислитися над тим, що вони отримають по завершенні своє трудової діяльності, підвищити їх зацікавленість у контролі за належною сплатою роботодавцями страхових коштів до Пенсійного фонду.
Цим самим пенсійна реформа сприятиме виходу економіки з тіні. Адже для розрахунку розміру пенсії в майбутньому буде братися величина заробітку за весь період трудової діяльності, а не за певні її періоди, як було раніше. Тобто кожен із нас зможе розраховувати на пенсію, розмір якої залежатиме від того, скільки коштів буде накопичено на його власному рахунку в Пенсійному фонді. Роботодавець, приховуючи реальний розмір заробітку, не сплачує належні внески до Пенсійного фонду і тим самим порушує закон. Але в майбутньому для найманих працівників це призведе до зменшення розміру пенсії.
Як ми уже відзначали, демократія передбачає створення людині гідних умов життя. Нині ж значна частина населення знаходиться за межею бідності, насамперед - пенсіонери. Тому новим законом передбачено скасування "верхньої межі" пенсій і поступове наближення її мінімального розміру до прожиткового мінімуму. Для цього розмір пенсій (у разі зростання рівня середньої заробітної плати в економіці) щорічно переглядатиметься. З цього слідує, що подолати бідність без ефективної розвинутої економіки неможливо. Тому пенсійна реформа спрямована і на створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та залучення інвестицій.
Водночас демократія - це не тільки права та свободи, вона передбачає й обов'язки громадян перед суспільством. Для повномасштабного вирішення завдань пенсійної реформи необхідно мати відповідні фінансові ресурси. Основним їх джерелом є страхові внески і Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що зобов'язання страхувальників перед Пенсійним фондом є першочерговими по відношенню до інших платежів до бюджету, крім заробітної плати. Та як засвідчує практика, не всі підприємства сумлінно ставляться до виконання своїх зобов'язань щодо сплати внесків. Виплачуючи заробітну плату "нетрадиційними методами", вони мають значну заборгованість перед Пенсійним фондом і цим демонструють свою неповагу до суспільства.
Однією з важливих рис демократії є відкритість і прозорість дій держави, що передбачає інформування громадян про зміни в соціальній політиці. Тому особливого значення набуває роз'яснювальна робота про нову пенсійну систему, практичну реалізацію прийнятих законів і перспективи отримання громадянами пенсії, достатньої для забезпечення гідного життя.
Сьогодні органи Пенсійного фонду проводять активну роботу щодо інформування всіх верств населення з цих питань, використовуючи засоби масової інформації, зустрічі в трудових колективах, з профспілковим активом, підприємцями, студентами, випускниками шкіл. В кожному управлінні створено консультативні центри з питань пенсійної реформи, запроваджено прямі телефонні лінії.
Одним із важливих елементів роз'яснювальної роботи стало проведення акції з доведення до застрахованих осіб даних персоніфікованого обліку, накопичених у Пенсійному фонді. Ця інформація змусила багатьох людей вже сьогодні замислитися над перспективою пенсійного забезпечення в старості.
Проте, не зважаючи на великий обсяг інформації щодо пенсійної реформи, багато наших співвітчизників, особливо молодих, не надають їй належної уваги, вважаючи, що їм ще зарано думати про пенсію. Відтак, обізнаність населення щодо впроваджуваної в Україні пенсійної системи залишається досить низькою. Вбачається доцільним запровадити в школах та вищих навчальних закладах 1-4 рівнів акредитації вивчення основ пенсійного страхування (та інших видів соціального страхування). Крім того, пенсійну реформу дуже часто пов'язують із підвищенням пенсій нинішнім пенсіонерам. Насправді ж, пенсійна реформа в першу чергу розрахована на людей працездатного віку, а її суть полягає в переході від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування. Вона, в першу чергу, розрахована на молоде покоління, яке виросло в незалежній Україні. Тому молоді люди, які сьогодні розпочинають свою трудову діяльність, повинні знати: перша отримана заробітна плата - це початок формування їхньої майбутньої пенсії. Кожному сьогодні надано широкі можливості для створення необхідного рівня добробуту після досягнення пенсійного віку. Вони визначені в солідарній та накопичувальній системах.
Водночас, слід зауважити, що пенсійна реформа - це не одноразовий захід, а системна, розрахована на десятки років, робота. Тому вдосконалення пенсійного законодавства доцільно продовжити. Ці питання без зайвого популізму та економічно необґрунтованих обіцянок повинні обговорюватись за участі висококваліфікованих спеціалістів різних галузей на конференціях, круглих столах, в пресі. Це сприятиме розвитку демократії в державі, утвердженню законності та справедливості в суспільстві, відродженню соціального оптимізму та розумінню особистої відповідальності за власне благополуччя.
Віра ВОЗНИЦЬКА, Олександр САФІН,
Львівський державний
фінансово-економічний
інститут,
Олексій ДРУГОВ,
Львівський банківський
інститут НБУ