Олена ДОБРОНРАВОВА |
З 1 січня 2004 року в Україні почне діяти нова пенсійна система, яка поєднує принципи «солідарності поколінь» та індивідуальних нагромаджень на старість. Запропоновані перетворення повинні суттєво поліпшити життя українських пенсіонерів і забезпечити нові вливання у вітчизняний фондовий ринок. Щоправда, перші результати цієї реформи можна буде побачити лише через кілька років.
Відкладати в довгу шухляду проведення пенсійної реформи стало неможливо. Принаймні експерти стверджують, що нинішня система пенсійного забезпечення вже в найближчому майбутньому перестане справлятися з покладеними на неї функціями. «Якщо все залишити без змін, то через 10 років розмір пенсійних відрахувань з підприємств необхідно буде збільшити з 32% до 74%.
Сьогодні Україна перебуває «у демографічній ямі» — передбачається зменшення числа пенсіонерів завдяки виходу на пенсію людей, які народилися після 1940 року (під час війни дітей народжувалося менше). Однак потім їхня кількість різко збільшиться, тож громадяни, які працюють, будуть просто не в змозі прогодувати стариків», — говорить заступник міністра праці і соціальної політики України Олена Гаряча. За прогнозами фахівців, на початок 2020 року кількість пенсіонерів в Україні збільшиться на 2 млн осіб — до 16,5 млн.
Потрібно враховувати й ту обставину, що сьогодні кожному четвертому працівникові, який виходить на пенсію, призначається пільгова пенсія, а пенсійний вік в окремих категорій починається з 35 років. Якщо за 20 років до отримання Україною незалежності частка пільгових пенсій становила 10—12%, то сьогодні — 28%. Причому тільки за останні сім років число пенсіонерів-пільговиків збільшилося вдвічі. «Реформування системи пенсійного забезпечення і запровадження нагромаджувальної системи поряд з існуючою солідарною системою дасть змогу не лише підвищити розмір пенсій, а й сприятиме розвитку економіки, в яку буде вкладено додаткові кошти», — розповіла далі Олена Гаряча.
Правове врегулювання реформи забезпечили прийняті Верховною Радою 9 липня закони «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Згідно із цими документами з 1 січня 2004 року в Україні запроваджується трирівнева система пенсійного забезпечення. «Перший рівень — солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Вона забезпечуватиме виплату пенсій і надаватиме соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. Інакше кажучи, пенсіонери отримуватимуть гроші за рахунок внесків до ПФ громадян, які працюють. Другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного страхування. У кожного працюючого з’являється власний пенсійний рахунок, на який перераховується частина заробітку.
Прогноз середньорічних рівнів реального інвестиційного прибутку, % | |
|---|---|
Роки | Інвестиційний прибуток |
2007-2010 | зростання з 8 до 10 |
2011-2020 | 10 |
2021-2030 | зниження до 7 |
2031-2040 | 7 |
| Розроблено Держкомісією з цінних паперів і фондового ринку | |
Нагромаджувальну систему загальнообов’язкового державного страхування влаштовано таким чином. Формально персональні нагромаджувальні рахунки розміщено у Нагромаджувальному пенсійному фонді. Це цільовий позабюджетний фонд, створений Пенсійним фондом, який акумулює страхові внески застрахованих осіб. Вони враховуються на нагромаджувальних пенсійних рахунках. Фактично страхові внески перебувають у хранителя — уповноваженого банку. При цьому кошти на нагромаджувальних рахунках інвестуються для отримання прибутку на користь застрахованих осіб. І цим займатиметься обрана на тендерній основі компанія з управління активами.
«По суті, передбачено приватизацію певних сфер діяльності Пенсійного фонду. Але, як свідчить світовий досвід, саме шляхом перекладання на приватні структури відповідальності за управління збиранням внесків, інвестуванням і розподілом пенсій можна підвищити ефективність пенсійної системи», — говорить експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Наталія Мартиненко.
З іншого боку, запропонована модель здатна надихнути вітчизняний фондовий ринок. «Пенсійні кошти — найвірогідніше джерело інвестицій, які призвели б до зростання українського фондового ринку. Для різкого піднесення ринку вистачить кількасот мільйонів доларів. Навіть $50 млн його перевернуть, настільки він сьогодні тонкий», — таку думку висловив президент київської інвестиційної компанії «Кінто» Сергій Оксанич.
Вочевидь, ризики вкладення пенсійних грошей мають бути зведені до мінімуму. І такі механізми захисту законом передбачено. «Забороняється розміщення в грошових коштах на банківських рахунках понад 50% загальної вартості пенсійних активів, при цьому понад 10% вартості таких активів — в одному банку. Крім цього, такі кошти повинні бути розміщені щонайменше у трьох комерційних банках приблизно рівними частинами (відхилення частин одна від одної не має перевищувати 10%). Щодо цінних паперів, то купувати можна ЦБ, випущені українськими емітентами, Кабміном, Радою Міністрів Республіки Крим, місцевими радами, іноземними державами та іноземними емітентами. Придбаватися такі ЦБ повинні тільки на фондових біржах або торговельних майданчиках. Основна вимога для українських емітентів — проходження лістингу на офіційно зареєстрованих фондових біржах чи торгово-інформаційних системах.
Щодо іноземних емітентів. У держав рейтинг зовнішнього боргу повинен бути не нижчим за клас «А», а в інших суб’єктів — інвестиційний рейтинг не нижче класу «А», причому береться до уваги лише рейтинг Standard&Poor’s, Moody’s і Fitch. Об’єктом інвестування можуть бути акції іноземних емітентів, які перебувають в обігу на організованих фондових ринках і пройшли лістинг на Нью-Йоркській, Лондонській, Токійській чи Франкфуртській біржах або в торгово-інформаційній системі Nasdaq. Забороняється вкладати гроші в цінні папери, емітентом яких є пов’язані з Пенсійним фондом особи, інститути спільного інвестування, а також у векселі та деривативи. У законі викладено також різні обмеження на розміри сум (у відсотковому відношенні до загальної суми пенсійних активів фонду), які можна інвестувати в ті чи ті цінні папери», — говорить експерт Центру розвитку українського законодавства Максим Рилік.
Захищатиме активи Нагромаджувального фонду й заборона на застосування до них будь-якого стягнення чи конфіскації. Крім цього, ці кошти не можуть бути предметом застави. А в разі визнання компанії з управлінню активами або хранителя банкрутом пенсійні активи, які перебувають у них, не можна включати до ліквідаційної маси.
Власник індивідуального пенсійного рахунку, який досяг пенсійного віку, має право отримувати довічну пенсію або обмежитися одноразовою виплатою. Страхування і виплата довічної пенсії здійснює страхова організація, яку пенсіонер обирає самостійно. Для цього він укладає угоду з вподобаною страховою компанією (хоча й з дотриманням порядку вибору страхової компанії, який затверджується Кабміном) і водночас повідомляє про свій вибір територіальному органу Пенсійного фонду. Нагромаджені пенсіонером кошти перераховуються з його нагромаджувального рахунку в оплату страхової угоди.
Якщо громадянин з якихось причин (окрім випадку, коли особа хоче продовжувати працювати і згодом отримувати підвищену пенсію) відмовляється від укладання такої угоди, Пенсійний фонд має право самостійно на користь такої особи укласти угоду про страхування довічної пенсії зі страховою компанією. Таким чином, всі виплати здійснюються відповідно до угоди, укладеної між фізособою та страховою компанією (саме в ній встановлюється порядок виплат). Щоправда, типи пенсій також обмежено законом. Пропонуються на вибір тільки довічна пенсія з встановленим періодом, довічна зумовлена пенсія та довічна пенсія сімейної пари.
Одноразову виплату проводить територіальний орган Пенсійного фонду у випадку, якщо сума пенсійних активів, які належать особі на момент виходу на пенсію, не досягає мінімальної суми, необхідної для оплати угоди страхування довічної пенсії. Крім цього, одноразова виплата здійснюється на вимогу особи, яка виїжджає за кордон на ПМП. Суми пенсійних активів можуть отримати спадкоємці застрахованої особи в разі її смерті до досягнення пенсійного віку.
Роки | З урахуванням спрощеної системи в частині сплати внесків на соціальне страхування | |||
Продовження дії | Скасування дії | |||
Всього | З них на загальних підставах | Всього | З них учасників спрощеноїсистеми оподаткування* | |
2003-2005 | 71,2-71,7 | 61,1-61,6 | 68,0-68,5 | 6,9 |
2006-2010 | 71,9-72,6 | 61,8-62,5 | 68,8-69,7 | 7,0-7,2 |
2011-2015 | 72,8-73,5 | 62,7-63,4 | 69,9-70,8 | 7,2-7,4 |
2016-2020 | 73,6-74,4 | 63,5-64,3 | 70,9-71,9 | 7,4-7,6 |
2021-2025 | 74,6-75,3 | 64,5-65,2 | 72,2-73,1 | 7,7-7,9 |
2026-2030 | 75,5-76,2 | 65,4-66,1 | 73,3-74,2 | 7,9-8,1 |
2031-2035 | 76,4-77,0 | 66,3-66,9 | 74,5-75,3 | 8,2-8,4 |
2036-2040 | 77,0-78,0 | 67,1-67,9 | 75,5-76,5 | 8,4-8,6 |
*За винятком платників фіксованого сільськогосподарського податку
Джерело: Мінпраці за даними Ради по вивченню продуктивних сил України НАНУ
ПРОГНОЗИВигоди і ризики системи обов’язкового нагромадженняВигоди:
- Учасники системи мають власні пенсійні рахунки, аналогічні банківським, що забезпечує захищеність пенсійних коштів від державного втручання.
- Оскільки розмір майбутньої пенсії залежить від розміру внесків, учасники системи зацікавлені в тому, щоб отримувати офіційну зарплату.
- Учасники системи, які більше заробляють і, відповідно, більше відраховують, отримуватимуть більшу пенсію. Це створить стимули працювати ефективніше.
- Приватне управління інвестиціями має забезпечувати вищу прибутковість, ніж державне, за умови, що керуючі активами компанії добираються на конкурсних засадах. А держава належно регулює їхню діяльність.
- Перехід від солідарної системи до системи обов’язкового індивідуального нагромадження збільшить обсяг інвестицій в економіку України.
- Пенсійний вік не є структурним елементом системи. Учасник системи може вибирати свій вік виходу на пенсію (відповідно, і розмір пенсії) сам.
Ризики:
- Якщо кошти на пенсійних рахунках приноситимуть низький прибуток, то пенсія системи обов’язкового нагромадження може виявитися меншою, ніж пенсія із солідарної системи. Можна також втратити свої заощадження в разі неправильного інвестування або неефективного регулювання системи.
- Учасники системи з низькими прибутками отримуватимуть меншу пенсію, ніж учасники з високими прибутками.
- Система обов’язкового нагромадження не передбачає механізму забезпечення пенсіями людей похилого віку, людей, які належать до категорії бідних.
- Деякі категорії населення, зокрема працюючі інваліди, хронічно безробітні, жінки з дітьми, не в змозі нагромадити достатньо коштів.
- Є небезпека, що уряд може змусити приватну пенсійну систему давати гроші в борг під проценти, нижчі від ринкових, для фінансування потреб перехідного періоду. У такому разі кошти будуть використані не на стимулювання економічного зростання.
Джерело: звіт Міжнародного центру перспективних досліджень «Аналіз наслідків запровадження нового пенсійного законодавства в Україні»