Борис Надточій, позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України у справахпенсіонерів, ветеранів та інвалідів, консультант ПАДКО, кандидат економічних наук |
Контракт поколінь
З часу прийняття Закону України "Про пенсійне забезпечення" у нас запроваджено, як відомо, державну солідарну систему, яку можна розглядати як умовний соціальний контракт між поколіннями та всередині поколінь суспільства.
У пенсійній системі, що заснована на принципі солідарності та перерозподілу доходів, частина населення протягом свого життя одержує пенсійні виплати, які перевищують власні внески та внески їх працедавців до цієї системи, а інша частина, навпаки - сплачує більше, ніж одержує. Пенсійний дохід, таким чином, перерозподіляється між заможними та біднішими групами населення на користь громадян з меншими доходами. А як в Україні?
Уже давно помічено, що українська дійсність дуже багата на різні феномени. Слово "феномен", за тлумачним словником, означає рідкісне, незвичайне, виняткове явище. Не обминуло це явище і пенсійне забезпечення. Стосовно до української дійсності незвичайність та винятковість полягає в тому, що бідний український пенсіонер допомагає багатому. Але повинно було б бути навпаки. В чому ж річ?
Цей український феномен можна проілюструвати статистичною інформацією. Середня пенсія "маленького" українця, який вийшов на пенсію по старості, в минулому році склала 123 грн., середній стаж при виході на пенсію - біля 35 років. За чинним Законом України "Про пенсійне забезпечення", при 35 - річнім стажі роботи пенсія дорівнює 65 % від заробітку, з якого обрахована пенсія (в середньому за 24 або 60 місяців), тобто на той час заробіток становив 189 грн на місяць. Якщо припустити, що такий заробіток був сталим протягом всієї трудової діяльності, то за цей період до Пенсійного фонду було б сплачено у вигляді внесків 32+2 % або всього 26989 грн. (189 х 12 х 35 х 34%). А тепер давайте порівняємо цю суму з розміром пенсії, яку отримає пенсіонер за всі роки перебування на пенсії. У віці 60 років очікуваний середній вік перебування пенсіонера на "заслуженому відпочинку" в Україні становить приблизно 15 років. За цей період йому буде сплачено у вигляді пенсії 22140 грн. (123 х 12 х 15) або менше, ніж перераховано внесків до Пенсійного фонду, на 4849 грн. Куди ж поділась економія?
Щоб відповісти на це запитання, необхідно зробити аналогічні розрахунки та порівняти їх з більш заможним пенсіонером. За даними статистичної звітності, найбільша середня пенсія на початку минулого року була у осіб, пенсійне забезпечення яких регулюється Законом України "Про статус народного депутата України", тобто близько 1127 гривен. При аналогічному стажі 35 років пенсія дорівнює 90 відсоткам заробітку Це означає, що вона обрахована із середнього заробітку 1252 грн. Згідно з чинним законодавством, ця категорія сплачує більш високі внески до Пенсійного фонду, а саме: при заробітку 1252 грн на місяць збір становить 32+3%. За весь період трудової діяльності в 35 років було б сплачено страхових внесків 184044 грн. (1252х 12х 35х 35%), а за 15 років перебування на пенсії було б одержано загалом 202860 грн.(1127х12х15) або пенсійна виплата була б на 18816 грн. більшою, ніж було внесено до системи.
Таким чином, у першому випадку маємо умовний профіцит коштів, у другому випадку - дефіцит. А тому й фінансовий стан пенсійної системи поки що знаходиться у стані невеликого надлишку та рівноваги.
Отже, як у першому, так і у другому випадках взятий один і той же очікуваний вік дожиття пенсіонера на пенсії, тобто у порівняннях був проігнорований той незаперечний факт, що багаті люди живуть довше, ніж бідні. Так, за даними Світового Банку, у США смертність серед осіб працездатного віку у групах з низьким доходом уп'ятеро перевищує смертність серед працівників з більш високими доходами, і ця відмінність за останні тридцять років збільшилась. За даними того ж самого джерела, в Аргентині, згідно з оцінками, високооплачувані державні службовці живуть на десять років довше, ніж низькооплачувані робітники промисловості. Якби подібна статистика була в Україні, можна було б стверджувати, що різниця між виплатами та внесками у високооплачуваних групах пенсіонерів була б ще більшою. Але й так зрозуміла тенденція перерозподілу коштів на користь багатих, що відображає соціальну несправедливість чинної пенсійної системи.
Український феномен перерозподілу коштів від бідних до багатих пенсіонерів виникнув не на порожньому місці. Він став наслідком ігнорування в соціальній політиці одного з найважливіших принципів пенсійної системи в ринковій економіці - принципу страхування.
Характерною рисою цього принципу є те, що фінансування соціальних виплат здійснюється за рахунок внесків до пенсійного страхування, а також тісна взаємозалежність між внесками і розміром соціальних виплат (пенсій). Це означає, що розмір соціальних виплат зорієнтований на обсяг індивідуальних внесків, тобто на попередній внесок застрахованого. Іншими словами - соціальні виплати еквівалентні або майже еквівалентні внескам. Тим самим принцип страхування, що застосовується як в приватних страхових компаніях, так і в системі державного соціального страхування, найкраще відповідає ринковим принципам справедливості винагороди відповідно до особистого внеску та особистої відповідальності Одночасно тісний зв'язок між очікуваним розміром соціальної виплати і величиною власних внесків значно обмежує безпідставне отримання виплат (послуг), можливість того, що будь - яка особа одержить зайвий розмір соціальних виплат. Ігнорування ж залежності обсягу соціальних виплат та послуг від попереднього внеску їх одержувача - індивідуальних внесків до системи соціального забезпечення - на практиці може породжувати (і породжує) груповий егоїзм та необмежені зазіхання, особливо тих, хто ближче стоїть до "розподільчого корита", на розмір пенсій, соціальних допомог та різні види обслуговування.
Поряд з цим принцип страхування доповнюється в рамках єдиної системи пенсійного страхування тим, що при наданні допомоги, крім орієнтації на індивідуальні внески, мають значення і елементи солідарного перерозподілу.
Як показує досвід демократичних країн, принцип страхування відіграє дуже важливу роль при практичному застосуванні. Зокрема, завдяки його дії від системи пенсійного страхування відлучаються ті особі, які не здійснили через об'єктивні або інші обставини попереднього вкладу в систему у вигляді сплачених внесків. Це позитивно сприймається застрахованими особами.
Але українська дійсність є такою, що пенсійна система втратила започаткований в її основі принцип солідарного перерозподілу коштів від заможних до бідних, оскільки проігноровано застосування іншого, тісно пов'язаного з першим, найважливішого принципу пенсійного забезпечення - страхування, що означає взаємозалежність між внесками і обсягом пенсійних виплат. Це стало виявлятися після того, як було порушено цілісну систему пенсійного забезпечення та прийнято всупереч Конституції та здоровому глузду цілу низку законів щодо пільгового забезпечення окремих кастових груп: державних службовців, науковців, суддів, прокурорів, народних депутатів, інших категорій працівників без обмеження граничного розміру пенсій. Узаконено поділ українського суспільства за соціальною нерівністю, що суперечить Конституції, і не наближує, а навпаки - віддаляє Україну від європейської спільноти та цивілізованого світу загалом.
На міжнародній конференції з питань пенсійного реформування, що відбулася у грудні 2002 року в Пущі Озерній під Києвом, було продемонстровано ряд графіків і таблиць, що засвідчили погіршення демографічної ситуації в країні та зростання навантаження на платників внесків до пенсійної системи. Це є серйозним сигналом щодо майбутніх очікуваних фінансових проблем пенсійного забезпечення. Крім того, наближає згадані проблеми не менш значуща та виняткова обставина, а саме: немає в світі жодної держави, подібної до України, де так щедро роздаються за державний кошт необгрунтовані пільги у пенсійному забезпеченні.
В кінці січня 2003 р. Валентина Гошовська, голова парламентського Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України минулого скликання, а нині Заступник Секретаря РНБОУ на ще одній міжнародній конференції оприлюднила сенсаційну новину: тепер максимальна пенсія в Україні становить 15488 грн. 80 коп., мінімальна пенсійна виплата - 86 грн. 90 коп., тобто максимальна пенсія перевищує мінімальну у 178 разів. Це новий світовий "рекорд", гідний того, щоб бути записаним прямо до Книги рекордів Гіннеса. Ще зовсім недавно неофіційні джерела наводили нижчий рекордний розмір пенсійної виплати, що дорівнював 5 тисячам грн. Апетит, як кажуть, зростає дуже швидко і не за горами той час, коли прірва породить фінансовий колапс пенсійної системи. Адже не так довго лишилось чекати, коли на пенсію почнуть виходити особи післявоєнних років народження (1950 - 1960 - х років), чисельність яких у кілька разів перевищує чисельність, народжених під час Другої світової війни. Як зупинити зазіхання на необгрунтовані пенсії та відвернути колапс?
Без радикального втручання у пенсійні справи виправити ситуацію уже неможливо. Що довше зволікається реформа, то болючіші для людей будуть радикальні заходи. Розмови про реформування пенсійного забезпечення точаться з 1994 року, а віз і нині там. Потрібні зміни сьогодні, бо завтра буде пізно.