Борис Надточій,
позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України
у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів,
консультант ПАДКО,
кандидат економічних наук
Як відомо, уряд з початку року вивчає можливість збільшення розміру пенсій на 10 відсотків. З досвіду попередніх років відомо й інше: підвищення виплат зводиться до 7-10 додаткових гривень, і пересічний український пенсіонер як бідував, так і продовжує бідувати. Адже мінімальна пенсійна виплата сьогодні - 86 гривень 90 копійок
Водночас, як заявила наприкінці січня нинішнього року заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Валентина Гошовська, максимальна пенсія в нашій державі складає тепер 15 тисяч 488 гривень 80 копійок. Тобто перевищує мінімальну в 178 разів! (До речі, ще зовсім недавно неофіційні джерела говорили про 5-тисячну "максималку"). А найцікавіше те, що свої тисячі багаті пенсіонери отримують за рахунок... бідних.
Спробуймо розібратися. Середня виплата "маленького" українця, що вийшов на пенсію по старості, у минулому році склала 123 грн., а середній трудовий стаж при цьому - близько 35 років. За діючим нині Законом України "Про пенсійне забезпечення", маючи такий стаж, можна претендувати на 65 відсотків заробітку, з якого обраховують пенсію (в середньому за 24 або 60 місяців). Якщо 123 гривні - це 65 відсотків, значить, зарплата повинна нараховувати 189 гривень. Припустимо, що такий заробіток був сталим упродовж всієї трудової діяльності, тоді за 35 років до Пенсійного фонду людина сплатила б у вигляді внесків усього 26 989 грн. (189 гривень х на 12 місяців х на 35 років х 34% пенсійного збору). А тепер давайте порівняємо цю суму з розміром пенсії, яку одержить пенсіонер за всі роки перебування на пенсії (зазвичай вважається, що середньостатистичний українець користується пенсією приблизно 15 років. За цей час йому буде сплачено 22 140 грн. (123 х 12 х 15). Тобто на 4849 гривень менше, ніж перераховано внесків до Пенсійного фонду. Куди ж поділася різниця?
Щоб відповісти на це питання, необхідно зробити аналогічні розрахунки для найзаможніших пенсіонерів. За статистикою, найбільша середня пенсія у минулому році була у осіб, які одержують виплати за Законом "Про статус народного депутата України" - близько 1 тисячі 127 гривень. У них за ті самі 35 років пенсія сягає 90 відсотків заробітку. Це означає, що вона обрахована із середнього заробітку 1252 гривні. За законом, особи "зі статусом" сплачують вищі внески до Пенсійного фонду: при заробітку 1 252 грн. на місяць збір становить 32+3%. Отож за 35 років якийсь би депутат сплатив страхових внесків 184 044 грн., а за 15 років перебування на пенсії одержав би загалом 202 860 грн. Тобто на 18816 грн. більше, ніж вніс до Пенсійного фонду.
За таких умов фінансовий стан пенсійної системи перебуває в рівновазі лише тому, що бідних пенсіонерів у нас більше, ніж багатих.
А тепер згадаймо, що багаті люди живуть довше, ніж бідні. Приміром, за даними Світового Банку, у США смертність серед осіб працездатного віку в групах з низьким доходом у п'ять разів перевищує смертність серед працівників з більш високими доходами, і ця відмінність за останні тридцять років збільшилась. А в Аргентині високооплачувані державні службовці живуть на десять років довше, ніж низькооплачувані робітники промисловості. В Україні подібної статистики не існує. Але тенденція перерозподілу коштів на користь багатих, що свідчить про соціальну несправедливість діючої пенсійної системи, очевидна і без неї.
Ця тенденція виникла не на порожньому місці. Вона стала наслідком ігнорування в соціальній політиці одного з найважливіших принципів пенсійної системи в ринковій економіці - принципу страхування.
Характерною рисою цього принципу є те, що фінансування соціальних виплат здійснюється за рахунок внесків до пенсійного страхування, а також - тісна взаємозалежність між внесками і розміром соціальних виплат: соціальні виплати майже еквівалентні внескам. Тим самим принцип страхування якнайкраще відповідає ринковим засадам справедливості: твоя винагорода залежить від твого особистого внеску та особистої відповідальності. До того ж тісний зв'язок між очікуваним розміром соціальної виплати і величиною власних внесків значно обмежує можливість одержання "незаслужених" грошей. Про це свідчить досвід демократичних країн, де від системи пенсійного страхування відлучаються ті особи, які не здійснили попереднього вкладу в цю систему у вигляді сплачених внесків. Ігнорування ж цих принципів на практиці і породжує груповий егоїзм та необмежені зазіхання (особливо тих, хто ближче стоїть до "розподільчого корита") на розмір пенсій, соціальних допомог та різні види обслуговування. Що ми сьогодні і спостерігаємо в Україні.
Усе це далося взнаки після того, як було порушено цілісну систему пенсійного забезпечення та прийнято всупереч Конституції та здоровому глузду низки законів щодо пільгового забезпечення окремих кастових груп державних службовців, науковців, суддів, прокурорів, народних депутатів, інших категорій працівників - без обмеження граничного розміру їхніх пенсій. Фактично узаконено поділ українського суспільства за соціальною нерівністю, що суперечить Конституції, і не наближує, а навпаки - віддаляє Україну від європейської спільноти та іншого цивілізованого світу.
На міжнародній конференції з питань пенсійного реформування, що відбулася у грудні 2002 року в Пущі Озерній під Києвом, були наведені дані, що засвідчили погіршення демографічної ситуації в країні та зростання навантаження на платників внесків до пенсійної системи. Адже не так довго лишилось чекати, коли на пенсію почнуть виходити особи післявоєнних років народження (1950-1960-х років), а їх у кілька разів більше, ніж нинішніх пенсіонерів, народжених під час Другої світової війни.
Демографічний фактор разом із необгрунтованими пільгами у пенсійному забезпеченні можуть стати причиною майбутніх фінансових проблем у пенсійній сфері - аж до її колапсу. Отож без радикального втручання у пенсійні справи виправити ситуацію уже неможливо. Чим довше зволікати реформою, тим болючіші для людей будуть результати радикальних заходів. Розмови ж про реформування пенсійного забезпечення точаться з 1994 року.