.gif)
За даними соціологічного дослідження «Соціс» «Громадська думка про пенсійну реформу»
Денис ПТІЦИН |
Ухвалений Верховною Радою Закон «Про недержавне пенсійне забезпечення» відкрив нову можливість — самостійно і без зайвих зусиль забезпечити собі гідну старість. Законодавці подбали, щоб мінімізувати ризик втратити нагромаджене внаслідок невдалого інвестування пенсійних грошей. Однак повністю виключити таку можливість не вдалося.
За даними соціологічного дослідження «Соціс» «Громадська думка про пенсійну реформу»
Новий закон надав громадянам максимальну свободу вибору механізмів, що їх пропонує фінансовий ринок, щоб назбирати собі кошти на старість. Згідно з документом, недержавне пенсійне забезпечення можуть здійснювати пенсійні фонди через укладення пенсійних контрактів; страхові організації — через складання договорів страхування, довічної пенсії, пенсії на певний термін, страхування ризику виплати пенсії за інвалідністю і виплати в разі смерті учасника фонду; банківські установи — через укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків. До того ж застрахована особа може будь-коли розірвати договір з одним фінзакладом і перевести свій рахунок до іншого.
Схема недержавного пенсійного забезпечення працює так: після досягнення власником депозитного рахунку пенсійного віку, НПФ може виплатити всю нагромаджену ним суму одразу (такі випадки передбачено в законі) або розтягнути її на певний час. Довічну пенсію учасникам НПФ платитимуть страхові організації, з якими укладено відповідні контракти. Якщо пенсіонер не встигне скористатися своїми грошима, їх отримають спадкоємці.
Зрозуміло, від законодавчого врегулювання роботи НПФ виграють не тільки громадяни, а й держава. «У всьому світі ПФ є основними інвесторами. Тож, почавши працювати на повну силу в нас, вони відразу ж надихнуть інвестиційний ринок країни. Ось показовий приклад: у Казахстані трохи більше трьох десятків пенсійних фондів за шість років роботи змогли акумулювати на своїх рахунках понад $2 млрд за населення 15 млн. Отже, можна уявити перспективи української системи недержавного пенсійного забезпечення і, відповідно, обсяги інвестицій в нашу економіку, якщо вже нині в Україні зареєстровано понад 100 недержавних пенсійних фондів», — пояснює голова Комітету Верховної Ради питань з фінансів і банківської діяльності Сергій Буряк.
Конструкція ПФ базується на диверсифікації функцій: механізм його роботи немов розбитий на кілька етапів. І на кожному із цих етапів буде задіяно структуру, яка професійно працює в цій сфері. Самі собою пенсійні фонди тільки акумулюють кошти і вибирають структури, що забезпечують їхню подальшу діяльність. Управління ПФ (прийом внесків, здійснення пенсійних виплат, ведення персоніфікованого обліку вкладників) здійснює компанія-адміністратор. Залученими коштами розпоряджається компанія з управління активами. На неї покладаються обов’язки інвестувати залучені фондом кошти так, щоб максимально збільшити їхню вартість. Закон дає найширші можливості для вибору інвестиційних інструментів на фінансовому ринку. Для досвідченого, професійного керівника активами такий діапазон дозволяє максимально ефективно розпорядитися активами НПФ.
Закон передбачає цілий список норм, які регулюють цей процес. Зокрема наведено перелік об’єктів, куди можуть вкладатися кошти ПФ, запроваджено кількісні обмеження для належної диверсифікації інвестиційного портфеля. Нарешті, третя структура, що надає послуги пенсійному фонду, — це банк-охоронець. У ньому зберігаються активи або документи, які засвідчують володіння такими активами. Крім того, банк-охоронець контролює всі операції з управління активами та їхню вартість і в разі зниження вартості активів інформує про це всі структури ПФ і державні контролюючі органи.
«Побоювання, що НПФ стануть новими трастами, абсолютно безпідставні. Контроль за діяльністю пенсійних фондів здійснюватимуть Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку, а також Комісія з регулювання ринків фінпослуг. Це повинно забезпечити повну прозорість діяльності ПФ і гарантувати стабільність цього ринку», — вважає заступник голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності Віктор Капустін.
Проте деякі експерти вважають, що ризик втрати нагромаджених коштів все ж можливий. І закладено його в запропонованій законом схемі інвестування пенсійних грошей. «Нам сьогодні пропонують вкласти 80% коштів у цінні папери, які нічим не можуть бути гарантовані — ні поверненням, ні прибутковістю, не кажучи про стовідсоткову ліквідність. Згідно із законом, інвестувати треба 40% в акції, 40% в облігації. Якби у нас був розвинений фондовий ринок, скажімо, як у США, можна було б працювати. Але український фондовий ринок у зародковому стані. Ми можемо вкладати в держоблігації, але там низька прибутковість. Ми пропонували збільшити в інвестиційному пакеті такі ліквідні вкладення, як нерухомість, іпотечні зобов’язання, забезпечені нерухомістю або землею, дорогоцінні метали, банківський сектор. Такі вкладення повинні становити 100% нашого портфеля. Але законодавець не врахував ці пропозиції. Тож нині немає жодних гарантій, що ми виплатимо гроші пенсіонерам. Оскільки гроші з керуючих компаній можуть просто не повернутися», — каже президент Асоціації недержавних пенсійних фондів України, керуючий фондом «Добробут» Вячеслав Копєйкін.
Безперечно, тут знайдуться свої контраргументи. Наприклад, симпатики нового закону кажуть, що гроші (щоправда, не більше 40%) можна вкласти у високоліквідні акції західних компаній. До того ж закон унеможливлює купівлю «чорних» або дутих ЦП. Або, знов-таки, у ліквідні державні цінні папери. Але все ж, щоб не опинитися на бобах, краще, напевно, зачекати з альтернативною пенсією кращих часів фондового ринку України.