Грег МакТаггарт, керівник проекту ПАДКО
"Впровадження пенсійної реформи в Україні",
фінінсово-економічний тижневик
"Україна-BUSINESS", №4(605),
28 січня - 4 лютого 2003 року
Отже, невдовзі в Україні очікується довгоочікуване запровадження системи добровільного накопичення пенсійних внесків, за якої кожен громадянин працездатного віку та/або його роботодавець зможуть відкладати гроші на персональний накопичувальний рахунок з тим, щоб їх можна було, але вже в більших розмірах, отримати у старості.
Перший крок в цьому напрямку вже зробила Верховна Рада України, ухваливши в першому читанні законопроект "Про недержавне пенсійне забезпечення". При обговоренні законопроекту народних депутатів найбільше хвилювало питання: які гарантії збереження коштів передбачені законопроектом "Про недержавне пенсійне забезпечення"? Статистика демографічних процесів невблаганна: українській державі дедалі важче забезпечувати достатній обсяг пенсій всім громадянам. Всім нам хотілося б, аби мінімальний розмір пенсії зріс до мінімального прожиткового рівня, але це вимагає підвищення тарифів внесків до Пенсійного фонду України до 80-90% від заробітку. Навіть якщо на хвилинку припустити, що таке можливе, на практиці цей захід мав би надзвичайно негативні наслідки для економічного розвитку країни.
Якими засобами можна розв'язати проблему забезпечення достатнього рівня доходу громадян після виходу на пенсію?
У 1998 році Президент України Л.Кучма видав указ "Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні", в якому визначено стратегію реформування пенсійної системи, якої мала б дотримуватися держава. В указі визначені дві складові частини:
В системі додаткового пенсійного забезпечення передбачено створення корпоративних, професійних та відкритих недержавних пенсійних фондів (НПФ).
Законопроектом "Про недержавне пенсійне забезпечення" передбачено, що особа на власний розсуд або разом зі своїм роботодавцем сплачують додаткові пенсійні внески, окрім тих, що вони повинні сплачувати до Пенсійного фонду України на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Такі внески перераховують до недержавного пенсійного фонду, які він потім інвестує від імені учасника.
З часом відбувається нагромадження прибутку від інвестування пенсійних коштів, і разом з подальшими внесками утвориться значна сума на момент виходу працівника на пенсію. Ці гроші належать йому повністю.
З теоретичної точки зору, ви скажете, це чудова ідея. Але як тоді бути з жорстокою реальністю? Десятки тисяч українців зазнали фінансових втрат, оскільки були інвесторами МММ, банку "Слов'янський", банку "Україна"...
Ці слушні запитання враховані Урядом України під час розробки відповідних законопроектів і в законопроекті, 16 січня цього року прийнятому Верховною Радою у першому читанні, міститься багато елементів захисту коштів учасників НПФ.
Перше:
Друге:
Третє:
Четверте:
Мабуть, вам відомо про нещодавні проблеми з пенсійними фондами в США. Вони виникли внаслідок надмірно високого рівня інвестування активів пенсійного фонду у цінні папери компаній, в яких працювали учасники фондів. Відповідно, коли у діяльності компаній виникли проблеми, вони зачепили і пов'язані з ними пенсійні фонди.
П'яте:
Іншим рівнем захисту, передбаченим законопроектом, є положення про орган, який фізично розпоряджається грошовими коштами, що належать НПФ. Це не роботодавець, не власне сам фонд і не компанія з управління активами. Фізичним управлінням пенсійними коштами займатиметься спеціалізована банківська установа - зберігач.
У відповідності із законопроектом, банк-зберігач не може мати зв'язків із жодним з учасників галузі недержавного пенсійного забезпечення. Від імені учасників НПФ всі їхні грошові кошти перераховуються на рахунок в цій банківській установі. Вона контролює такий рахунок, і жодна інша організація, крім неї, не має доступу до нього. Наприклад, компанія з управління активами прийняла рішення про придбання акцій певної компанії. Вона повідомляє про своє рішення зберігачу, який і перераховує кошти продавцеві цих акцій. Тобто, пенсійні активи ніколи не передаються на банківські рахунки компанії з управління активами.
Вищезазначений порядок зберігання - добре розроблений механізм захисту коштів, і використовується в НПФ у всьому світі. Навіть в країнах, де НПФ - нове явище, для захисту активів учасників ці фонди залучають банківські установи-зберігачі. Як приклад можна назвати Росію, Угорщину, Польщу.
Банк-зберігач повинен отримати ліцензію від Національного банку України, що здійснює суворий контроль за відповідністю установ вимогам для отримання ліцензії, а також за дотриманням ними вимог до діяльності зберігача, щоб продовжувати мати ліцензію.
Шосте:
Ще один механізм захисту передбачає Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Відповідно засновується орган з регулювання фінансових послуг у сфері недержавного пенсійного забезпечення, страхування та послуг кредитних спілок.
Кожний недержавний пенсійний фонд буде зобов'язаний отримати від цього регулятивного органу свідоцтво.
Компанія з адміністративного управління пенсійним фондом, щоб займатися відповідною діяльністю і поновлювати дію ліцензії, мусить регулярно звітувати зазначеному регулятивному органу і забезпечувати вчасне і точне подання інформації. У разі невиконання визначених умов регулятивний орган може припинити діяльність відповідного суб'єкта у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
Сьоме:
І зрештою, але це найважливіше, законопроект передбачає додаткові механізми захисту у формі регулярного спілкування недержавних пенсійних фондів з їхніми учасниками. Останні повинні отримувати інформацію про об'єкти, в які інвестуються їхні внески, а також про результати від цього інвестування.
Окрім цього, НПФ повинен забезпечувати учасників докладною систематичною інформацією про суму сплачених внесків та дату їхньої сплати, а також про загальну суму пенсійних внесків на певну дату, наприклад, на початок поточного фінансового року.
Отже, платники внесків відіграватимуть роль самостійних ревізорів діяльності як фонду, так і роботодавця. Вони матимуть можливість перевірити правильність та своєчасність перерахування своїх внесків. У разі виявлення порушень платники внесків зможуть подати скаргу до регулятивного органу, який від їхнього імені проведе розслідування відповідного випадку.
Безсумнівно, проблеми у діяльності пенсійних фондів за кордоном справді мали місце, але якщо подивитися на чисельність людей, які від цього постраждали, то їхня частка виявиться зовсім незначною у складі загальної чисельності учасників НПФ у всьому світі. У більшості випадків проблеми виникають через недосконалість законодавства, як, наприклад, у випадку з концерном "Енрон", або відвертими зловживаннями, як це було у випадку з компанією "Максвел" у Великій Британії.
В недержавному пенсійному фонді концерну "Енрон" в США постраждало приблизно 100 тисяч вкладників. А причина в тому, що при інвестуванні пенсійних активів всі 100% спрямовувалися на розвиток "Енрону". Тобто, порушувалося класичне правило диверсифікації - "не класти яйця до одного кошика".
Український законопроект "Про недержавне пенсійне забезпечення" передбачає такі положення, які унеможливлюють виникнення проблем на кшталт енронівських. У запропонованій законопроектом системі недержавного пенсійного забезпечення передбачено дуже багато контролюючих та компенсуючих заходів, що унеможливлюють такого роду скандали.
Складніше відповісти на питання про можливі зловживання з пенсійними коштами. Однак в Україні, завдяки ролі, яку виконуватиме банк-зберігач, обсяг таких зловживань можна значно скоротити. Не сплачуючи коштів до НПФ, роботодавець міг би привласнити, скажімо, одномісячний обсяг внесків, але він не зможе привласнити весь пенсійний фонд, як це було у випадку з пенсійним фондом компанії "Максвел", оскільки його кошти не знаходилися у банківській установі-зберігачі. За проектом Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" вони мусять бути саме там обов'язково.
Всі закордонні експерти, які оцінювали зазначений законопроект, визнають, що він найкращий з усіх подібних законодавчих актів у постсоціалістичних країнах.
Але в Україні певні є "знавці", які стверджують, що законопроект занадто "західний". У відповідь можна сказати, що це добре, оскільки ми забезпечуємо надійніший рівень захисту учасникам НПФ.
Якщо із законопроекту вилучити положення, розроблені з використанням так званого західного підходу, ми послабимо механізми захисту учасників фондів і зробимо фонди відкритішими для всіляких маніпуляцій з боку тих, хто не переймається інтересами платників внесків.
І нарешті, хоча й це не менш важливо, Україна має бажання просуватися у напрямку європейської інтеграції. Зараз в Європі відбувається процес уніфікації пенсійного законодавства для всіх членів ЄС, і нові пенсійні законодавчі акти України відповідають стандартній моделі пенсійної системи, запропонованій для країн Європейського Союзу.