фінінсово-економічний тижневик
"Україна-BUSINESS", №4(605),
28 січня - 4 лютого 2003 року
Верховна Рада з третьої спроби зробила перший крок до реформування вітчизняної пенсійної системи. У першому читанні прийнятий закон "Про недержавне пенсійне забезпечення". Нагадаємо, що існуюча пенсійна система характеризується серйозними недоліками. За великим рахунком вона не влаштовує нікого - ні пенсіонерів, ні працюючих, ні роботодавців. Високі відрахування до Пенсійного фонду заганяють зарплати в "тінь". Крім того, солідарна пенсійна система не забезпечує економіку "довгими" грішми.
Отже, Верховна Рада підтримала в першому читанні закон "Про недержавне пенсійне забезпечення". У відповідності з цим проектом, недержавне пенсійне забезпечення в Україні здійснюватиме ряд структур. Зокрема - пенсійні фонди (шляхом укладання пенсійних контрактів), страхові організації (методом складання договорів страхування про довічну пенсію, пенсію на певний строк, страхування ризику виплати пенсії по інвалідності і виплати у випадку смерті) та банківські установи (з використанням укладання договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нагромадження пенсійних заощаджень). "За" прийняття проекту проголосували 242, проти - 14 парламентаріїв. Цікаво, що не влаштовує цю "супердюжину" в законопроекті?
Законопроект припускає, що недержавні пенсійні фонди (НПФ) - це неприбуткові організації, створені для нагромадження коштів їхніх учасників. Надалі вони можуть інвестувати ці кошти для одержання доходів і проведення виплат за рахунок пенсійних активів. Недержавне пенсійне забезпечення повинне бути винятковим видом діяльності пенсійних фондів. Вони можуть створюватися у виді відкритих, корпоративних і професійних пенсійних фондів.
На думку експертів, документ концептуально прийнятний для України. Крім загальних принципів, він містить аспекти створення та функціонування недержавної пенсійної системи і не передбачає для цього необхідності прийняття додаткових підзаконних актів. Тобто, це буде закон прямої дії. Зокрема, регламентовані питання адміністрування фондів і керування активами. Нагадаємо, що діюча нині в Україні пенсійна система характеризується істотними недоліками: так звана солідарна система радянського зразка передбачає виплату пенсій із внесків працюючого населення. Однак демографічна ситуація в країні досить критична: середній вік населення нижчий, ніж в середньому навіть в країнах СНД; на 100 працюючих припадає майже 70 пенсіонерів. До того ж, аналітики прогнозують зростання кількості пенсіонерів у найближчому майбутньому.
З врахуванням цих факторів, аналітики оцінюють солідарну систему як фінансове нестабільну. На цьому тлі пенсійні відрахування, що сплачуються в Україні роботодавцем із зарплат, залишаються чи не найвищими у світі. Так, відрахування в Україні складають 32% від зарплати, тоді як, скажімо, у Польщі-16%, Чехії-19,5%, Хорватії - 21,5%. Поряд з відсутністю залежності між сумами, що сплачуються до Пенсійного фонду, і розміром пенсій, високі відрахування - одна з головних причин відходу значного сектора зарплат у "тінь"; У цьому зв'язку експерти відзначають, що в існуванні тіньових зарплат "винні" не тільки високі ставки прибуткового податку, але і недосконалість пенсійного законодавства.
На думку економістів, запропонована система значно ефективніша від нинішньої багаторівневої пенсійної системи, бо в ній, крім солідарної компоненти, присутня і накопичувальна. За накопичувальною схемою працівник і роботодавець кладуть кошти на рахунок і згодом з цього рахунку пенсія виплачується працівникові, який відкладав гроші. Крім виведення доходів з "тіньового" обігу завдяки нижчому розміру відрахувань, накопичувальна система здатна забезпечити економіку довгостроковими інвестиційними засобами.
Справа в тому, що в розвинених економіках саме небанківський фінансовий сектор, а в першу чергу, недержавні пенсійні фонди, є джерелом "довгих" грошей. Банки працюють тільки на "середніх дистанціях", тоді як дуже "короткі" і особливо дуже "довгі" гроші - це прерогатива винятково "не-банків". Як правило, банки не інвестують кошти в проекти, розраховані на 10-15 років. Наприклад, в Чилі кошти недержавних пенсійних фондів складають приблизно 40% ВВП. У Польщі за перші два роки функціонування НПФ в економіку проінвестовано приблизно 1 млрд. "пенсійних" доларів; в Угорщині за рахунок інвестування пенсійних нагромаджень вдалося знизити ставки банківських кредитів з 20 до 10%.
Тут відзначимо, що в Україні вже існують недержавні пенсійні фонди, однак поки що вони не створюють ресурсів для інвестицій і економічного росту. Справа в тому, що потенційно значні обсяги коштів і терміни їхнього обігу в пенсійній системі вимагають чіткого законодавчого врегулювання всіх технічних аспектів, щоб забезпечити гарантії всім учасникам. Із зареєстрованих в Україні 100 фондів реально функціонують 15, причому обсяг здійснюваних ними операцій настільки невеликий, що особливої користі ці фонди економіці не дають, як і не становлять якоїсь загрози. При цьому існує імовірність перетворення вже зареєстрованих НПФ у трасти та фінансові піраміди. Тому, відзначають експерти, законодавче регулювання даної сфери необхідне і для запобігання подібних тенденцій. Сьогодні нормативна база, що регулює діяльність НПФ в Україні, складається з указу президента від 13 квітня 1998 року "Про основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні" і однойменного послання Леоніда Кучми до парламенту і уряду від 5 жовтня 2001 року.
Законопроект, затверджений парламентом у першому читанні, ще має стати "повноцінним" законом. Нагадаємо, раніше парламент двічі відхиляв проекти законів про НПФ. Востаннє це відбулося рік тому -17 січня 2002. Незважаючи на гостру необхідність у введенні документу в дію, аналітики відзначали тоді, що відхилений проект містив ряд недоліків. Зокрема, він суперечив нормам Цивільного кодексу України, законів "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" та "Про власність".
На думку експертів, перспективи подальшого розгляду закону залежать від того, наскільки при наступних його читаннях будуть враховані інтереси фінансових установ та бізнесу в цілому. В принципі, документ передбачає стимули для участі підприємств у пенсійній реформі - в першу чергу, податкові. Однак деякі технічні аспекти створення НПФ, а також умови участі в цьому процесі банків і страхових компаній вимагають додаткової доробки, вважають фахівці. Нарешті, на думку експертів, навряд чи становлення нової пенсійної системи відбудеться відразу після остаточного законодавчого врегулювання діяльності НПФ. В нашій країні як і раніше, існує синдром недовіри населення до небанківських фінансових установ, в тому числі - НПФ. В Україні, нагадаємо, вже працював фонд "Оберіг" (насправді він вияився звичайнісінькою фінансовою пірамідою), який мав майже 195 тисяч вкладників.
Існує і певна недовіра до НПФ суб'єктів підприємницької діяльності. За результатами соціологічних опитувань лише кожен п'ятий керівник згодний брати участь у створенні недержавного пенсійного фонду на базі свого підприємства. Хоча, з позиції процедури пенсійні фонди на базі банків і страхових компаній можна буде зареєструвати протягом півроку, ще якийсь час піде на їхнє становлення. Як стверджують фахівці, через три роки після остаточного прийняття закону в Україні можуть з'явитися приблизно десяток великих НПФ, у діяльність яких буде залучено 5-10 відсотків населення.