Леонід ЄЖОВ |
Реформування української економіки - це назавжди! Нескінченний процес змін у законодавчій та регулятивній базі тоді ще "народного господарства" розпочався за часів Радянського Союзу у середині 80-их років минулого століття, проте й зараз з вуст багатьох можновладців лунають заклики реально ці реформи розпочати. Існує декілька версій того, чому у нас "хотіли як краще, а вийшло як завжди".
Деякі фахівці наголошують на тому, що колишня планова економіка і сучасні ринкові реалії відрізняються настільки, що зміни мають тривати ледве не півстоліття. Таким "історичним скептикам" можна порадити окинути оком господарства західних а, останнім часом, навіть східних сусідів України. Стартові умови - відрізняються не набагато, а різниця економічного розвитку - суттєва.
Найбільш обізнані в "кухні світової політики" можуть багатозначно натякати на зацікавленість чи то "світового порядку" чи "північного сусіда" у нерозвиненості українських підприємств. Але ж дуже кидається у вічі, що поряд із сірою масою напіврозвалених заводів та фабрик височіють яскраві будівлі "передовиків капіталістичного змагання", які за роботою не мають часу перейматися "теоріями змов".
Хоча для того, щоб отримати відповідь на традиційне російське класичне питання "Хто винен?", нам, скоріше за все, потрібно просто повернутися обличчям до дзеркала. Відсутність знань щодо механізмів функціонування нової економічної системи, а найголовніше - небажання їх отримувати (дається взнаки пихатість, успадкована від причетності до колишньої впливової держави) - багато експертів пов'язують проблеми саме з цим фактором.
Не вчіть нас жити - краще допоможіть матеріально! Цей вислів можна сміливо вміщувати на обкладинку статистичних збірників, які яскраво демонструють провали у різних сферах життя держави за останні десять років. Хтось щось не продумав, чи продумав не до кінця, ідея була правильна, проте втілилася не належним чином. З дрібниць складається система. Та сама система, яка націлена не на комплексне реформування економіки, а на "комплексне виправдовування", чому плани знову не стали дійсністю.
Власне, ніхто ж не заперечуватиме, що реформувати економіку треба системно. Так як системно пересічна людина ремонтує квартиру. Треба міняти крани - ми турбуємося, щоб труби відповідали новій сантехніці. Ніхто не клеїтиме дорогі шпалери на нерівні стіни. Все має відповідати всьому. Потрібна гармонія.
З економікою так не виходить. Брак системи, абсолютно немає гармонії. Є дві складові реформування: розвиток малого підприємництва та пенсійна реформа.
Ніхто не заперечує, що мале підприємство потрібно підтримувати? Ніхто. Ніхто не заперечує, що соціальна справедливість полягає в тому, щоб у старості людина отримувала пенсію у відповідності із своїм внеском до "пенсійної скарбнички" - знову ніхто. І ось зараз ці два "ніхто" не можуть дійти згоди, що важливіше: зберегти сьогоднішній дуже низький рівень відрахувань до пенсійного та інших соціальних фондів для осіб, що використовують спрощену систему оподаткування (єдиний, фіксований податки та спеціальні торгові патенти) чи не дати порушити принцип соціальної справедливості, покладений в основу пенсійного реформування. Колізія жваво обговорюється уже не перший рік, проте досі ніхто не винайшов ідеального виходу з існуючої ситуації.
Якщо докладно, то проблема полягає в наступному. Наприкінці 90-их років українська влада запровадила безпрецедентний захід щодо підтримки малого бізнесу та виведення діючих підприємців з тіні. Програма дозволяла максимально спростити порядок сплати податків та зменшити розмір з відрахувань. До переліку внесків, включених до спрощеної системи оподаткування, відносяться і платежі до пенсійного та соціальних фондів.
Багато експертів називають досвід перших років функціонування спрощеної системи оподаткування дуже успішним. За даними статистики, у 2001 році за цією системою сплачували внески 2 млн. 209 тис. юридичних та фізичних осіб. У разі, якби спрощена система прийнята не була, ці люди, які визначаються як "самозайняті", могли поповнити черги у центрах зайнятості або їхня діяльність залишилася б абсолютно "непрозорою" для держави. Відтак, скарбниця держави поповнилася за той же 2001 рік на 1 млрд. 348 млн. грн.
Одночасно з таким успіхом в розвитку малого підприємництва, у державі активно розвивалася пенсійна реформа. З використанням кращих вітчизняних розробок, позитивного та негативного досвіду пенсійного реформування у багатьох країнах: від Казахстану і аж до Чилі, була розроблена нова концепція цієї реформи, вона детально викладена у Посланні Президента України до Верховної Ради України (2000 р.).
За цим зверненням та у відповідності з двома базовими законопроектами, що вже пройшли у Верховній Раді перше читання, а саме - "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення", майбутня пенсійна система України складатиметься з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система державного пенсійного страхування, що буде обов'язковою і передбачатиме призначення пенсій в залежності від страхового стажу. На другому рівні планується створення системи накопичувальних персоніфікованих пенсійних рахунків. На третьому рівні передбачається запровадити додаткове добровільне пенсійне забезпечення через недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та депозитні рахунки в банківських установах.
Явну дискримінацію щодо свого "пенсійного майбутнього", підприємці, які сплачують податки за спрощеною системою, відчувають вже зараз. За чинною системою, пенсія розраховується або на підставі заробітку за 24 останніх місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності. Рішення - який конкретно підхід вибрати, приймає сама особа, яка звертається за пенсією. Проте підприємці-спрощенці" вибору позбавлені - внаслідок неврегульованості чинним законодавством питань справляння та використання пенсійного збору. Для них при розрахунку пенсії може братися тільки середньомісячний фактичний заробіток за 60 місяців роботи. У цьому, безперечно, полягає дискримінація.
Проте це ще "квіточки". "Ягідки" доспіють саме тоді, коли реформована пенсійна система України нарешті запрацює (а нормативна база спрощеної сплати податків змін не зазнає). На яку пенсію може розраховувати такий підприємець? Фахівці стверджують - лише на найменшу соціальну допомогу. Нескладний розрахунок доводить, що, наприклад, в середньому кожен підприємець на спрощеному оподаткуванні сплатив державі за себе (та за своїх найманих працівників, якщо такі є) по 610 гривень за рік, або по 50 гривень на місяць. З цих грошей 42% (для платників єдиного податку) йде до Пенсійного фонду. Далі ці гроші розподілятимуться між солідарною та накопичувальною складовими загальнообов'язкової державної пенсійної системи. Як ви вважаєте, подальший розрахунок розміру пенсії такого підприємця потрібен? І так зрозуміло, що його пенсія просто непристойно мізерна.
Політики, профспілки та й самі "спрощенці" активно виступають за збереження існуючих норм відрахувань до пенсійного та соціальних фондів. І ці ж люди вимагають, щоб підприємці мали достойну пенсію. Звідки ж вона може взятися? Ринкова економіка вже навчила нас, що гроші "з неба" не падають. Щоб комусь дати, треба спочатку в когось забрати. У кого?
Перерозподіл грошей Пенсійного фонду на користь однієї групи отримувачів виплат автоматично вдарить по гаманцях інших. Чи, може, комусь здається, що ті трохи більші за 140 гривень сучасні пенсії надвеликі і з цих сум можна "наділити" ще комусь? Запитайте про це в самих пенсіонерів. Але перед тим не забудьте ще раз переконатися, що ви в пристойній фізичній формі і зможете тікати від розлючених дідусів та бабусь достатньо швидко.
Напевне, парадокси, подібні до того, про який йшлося вище, не поодинокі. Економічні закони та підзаконні акти належним чином не опрацьовуються і за принципом "гойдалки" позитив в одній галузі економіки боляче б'є по іншій. Зрозуміло, що про якусь "системність" тут мова йти не може.
Який вихід може бути з такої "безсистемної" ситуації? Хтось з високих чиновників чи депутатів має пояснити самим підприємцям, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, що замалий розмір відрахувань до пенсійного та соціальних фондів (як не дивно це звучить) дуже боляче б'є саме по їхньому майбутньому.
Тоді самі представники малого бізнесу, які вже довели, що для вирішення своїх проблем вони здатні вийти під стіни Кабінету Міністрів та Верховної Ради, швидко переконають "найзатятіших своїх захисників", що для початку їм, захисникам, треба з'ясувати, від чого і від кого підприємців треба захищати. Поки що складається таке враження: "захищають" "спрощенців" від більш-менш забезпеченої старості. Бо, насправді, за 50 гривень на місяць забезпечену старість не побудуєш.