Створюючи пенсiйну систему, у свiтi найчастiше вiддають перевагу трирiвневiй системi. Втiм, у кожнiй країнi цi три рiвнi можуть бути рiзнi.
Перший рiвень забезпечує базовий дохiд людини пiсля виходу на пенсiю. В солiдарнiй системi пенсiї можуть бути фiксованого розмiру (i фiнансованими з державного бюджету) або мати розмiр, що залежить вiд величини заробiтку i трудового стажу (пенсiю визначають за вiдповiдною формулою, яка враховує цi два показники).
Інодi солiдарнi системи називають системами "з виплатою пенсiй з поточних надходжень (pay-as-you-go)", оскiльки внески нинiшнiх працiвникiв спрямовують на виплату пенсiй сьогоднiшнiм пенсiонерам. Залежно вiд чисельностi платникiв внескiв i чисельностi пенсiонерiв, iснують системи таких видiв:
Чинна система пенсiйного забезпечення в Українi є солiдарною системою, де виплати фiнансують тiльки за рахунок поточних надходжень. Нинi в цiй системi виник дефiцит коштiв, якого не покриває державний бюджет. Передбачено, що пiсля реформування солiдарна система стане частково фондованою.
Другий рiвень пенсiйного забезпечення складають обов'язковi заощадження на накопичувальних пенсiйних рахунках. Останнiм часом бiльшiсть країн пiд час здiйснення пенсiйної реформи передбачали створення другого рiвня - обов'язкової накопичувальної системи. Працiвники або роботодавцi вiд їхнього iменi (а в деяких системах - також самозайнятi особи) сплачують внески до накопичувального пенсiйного фонду. Цi внески облiковують на iндивiдуальних пенсiйних рахунках кожного учасника. Накопиченi внески iнвестують, i пiсля виходу на пенсiю учасник отримує право на одержання пенсiї, яку обчислюють з накопиченої суми внескiв та iнвестицiйного доходу, облiкованих на його рахунку. Такий пiдхiд докорiнно вiдрiзняється вiд нинiшньої солiдарної системи, де розмiр пенсiй обчислюють за встановленою формулою.
Обов'язкову накопичувальну складову частину пенсiйного забезпечення створюють для досягнення таких цiлей:
В процесi здiйснення пенсiйної реформи в Українi обов'язкову накопичувальну систему впроваджуватимуть тiльки пiсля полiпшення загальної економiчної ситуацiї в країнi i створення належної регулятивної й адмiнiстративної систем.
Перший та другий рiвнi є обов'язковими складовими частинами пенсiйного забезпечення. Однак у мiру зростання заробiтної платнi в громадян може з'явитися бiльше вiльних грошей i виникнути бажання робити додатковi заощадження на старiсть. Роботодавцi теж можуть спрямувати частину свого прибутку на створення добровiльних пенсiйних схем для своїх працiвникiв. Реалiзувати цi задуми можна рiзними способами.
Схеми, що їх засновують роботодавцi. В багатьох країнах роботодавцi створюють для своїх працiвникiв пенсiйнi фонди на добровiльних засадах. За одними схемами, внески вiд iменi працiвника сплачує роботодавець, за iншими - внески сплачують i роботодавець, i працiвник.
Так само, як i в межах другого рiвня, тут можуть спрацьовувати схеми з визначеними внесками (де передбачено запровадження iндивiдуальних накопичувальних пенсiйних рахункiв) або схеми з визначеними виплатами (обчисленими за допомогою формули, що враховує величину заробiтку). Роботодавцi вiддають перевагу схемам з визначеними внесками, якi вимагають менших адмiнiстративних витрат i є зрозумiлiшими пересiчним громадянам. Однак за такої схеми:
У країнах, якi вперше створюють свою добровiльну накопичувальну систему, переважно впроваджують лише схеми з визначеними внесками. Адже тодi можна уникнути труднощiв фiнансового прогнозування, якого вимагають добровiльнi схеми з визначеними виплатами.
Внески до накопичувальної системи за схемами з визначеними внесками та iнвестицiйний дохiд вiд таких внескiв звiльняють вiд оподаткування.
Не пiдлягають оподаткуванню також внески за схемами з визначеними виплатами та iнвестицiйний дохiд фонду. Однак зазвичай податкове законодавство встановлює верхню межу для суми внескiв, на якi поширюються податковi пiльги. Натомiсть пенсiйнi виплати та зняття коштiв з рахунку пiдлягають оподаткуванню.
Індивiдуальнi заощадження. Іншою формою заощаджень у межах третього рiвня є вiдкриття iндивiдуальних рахункiв у кредитно-фiнансових установах або учать в iнвестицiйних фондах за iнiцiативою окремої особи. Громадянин може вiдкрити ощадний рахунок у банку, вступити до створеного у встановленому порядку iнвестицiйного фонду вiдкритого типу або укласти зi страховою органiзацiєю угоду про iндивiдуальне пенсiйне страхування. Не в кожнiй країнi дозволено використовувати всi згаданi способи iнвестування.
А дозволенi способи вимагають схвалення податкових органiв, оскiльки на пенсiйнi внески поширюються податковi пiльги.
Запропонований план здiйснення пенсiйної реформи в Українi складено з урахуванням переваг трирiвневої системи пенсiйного забезпечення.
Адреса i телефон консультативної служби
з питань пенсiйної реформи: