ПЕНСІЙНА РЕФОРМА І ПРОФЕСІЯ АКТУАРІЯ В УКРАЇНІ

Тепер, поставимо запитання про те, чи змінився цей стан?

Так, дуже змінився. Я усвідомлюю, що розміри пенсій все ще залишаються низькими, бо їх максимальний розмір сьогодні складає приблизно 80% від мінімальної заробітної плати. Якщо нічого не буде зроблено, він швидко може зменшитись до 60% у липні 2003 року. І для такого прогнозу ми використовуємо мабуть найоптимістичніші дані. Небагато з присутніх у цьому залі мали б бажання прожити на 142 грн. на місяць.

Якщо порівняти розмір пенсії і величину мінімального прожиткового рівня за визначенням Уряду України, то її максимальний розмір можливо становитиме десь 50% встановленої величини прожиткового рівня для непрацюючих громадян, і навіть менше, якщо використати для порівняння величину мінімального прожиткового рівня для працюючих осіб.

Разом з цим, упродовж останніх 2 років розміри пенсій істотно підвищувались - загалом на 61%. Це мало б означати, що розміри пенсій збільшувались відповідно до темпів інфляції заробітної плати. Такий порядок індексації є навіть кращим, ніж у більшості країн світу, де пенсії збільшуються лише відповідно до рівня інфляції споживчих цін. Проте, зовсім невелике збільшення на 100% зрештою і залишається дуже незначним!

Зараз пенсії сплачуються вчасно. Система пенсійних виплат в Україні працює відносно ефективно для тих пенсіонерів, які є спроможними прийти до поштових або банківських відділень для отримання пенсії у визначений для цього день.

Тепер, їм не потрібно поспішати до поштових відділень, почувши про наявність у них грошей для сплати пенсій, і повертатись додому ні з чим, як це часто бувало у минулі роки.

Поліпшення ситуації відбулось завдяки покращанню економічних умов і вдосконаленню роботи Пенсійного фонду України зі збирання внесків до пенсійної системи. Також, запровадження сплати єдиного податку суб'єктами підприємницької діяльності дозволило ПФУ тепер одержувати, на відміну від попередніх років, певні суми грошових коштів з тіньового сектору економіки. Намагання змусити самозайнятих громадян сплачувати 32% внеску з їх фактичної заробітної плати може викликати зворотний ефект повернення їх до тіньового сектору, а отже і до зменшення надходжень від єдиного податку.

Зараз обговорюється питання про можливість скасування сплати додаткових зборів до ПФУ, як наприклад, збір від операцій з обміну іноземної валюти. Особисто я вважаю, що краще було б підвищити розміри пенсій, а не скасовувати такі види надходжень.

Завдяки допомозі, що надається компанією "ПАДКО", діяльність Пенсійного фонду України стала більш ефективною, оскільки для визначення права на призначення пенсій тепер використовуються дані персоніфікованого обліку, і вже більш не чути жартів про те, що перед виходом на пенсію трудову книжку можна купити на ринку "Петрівка".

Надання свідоцтв соціального страхування населенню є першим кроком у забезпеченні платників внесків інформацією про їх фактичну сплату у встановлений термін і повному обсязі. Введення у дію обов'язкової накопичувальної системи вимагатиме від ПФУ надання щорічної звітності платникам внесків про стан коштів на їх рахунках.

Мета експерименту щодо збору Пенсійним фондом України персоніфікованих даних про всі види соціального страхування, що зараз проводиться у Львівській, Луганській і Запорізькій областях, полягає у припиненні намагань недобросовісних роботодавців подавати до різних соціальних фондів різну звітність про фонд оплати праці, щоб зменшити величину своїх зобов'язань. Хоча справедливим є твердження про те, щоб змусити роботодавців сплачувати саме належні до сплати суми, потрібно зменшити навантаження на них, тобто, зменшити ставки внесків.

У зв'язку з цим постає питання про пенсійну реформу.

Україна є однією з останніх країн колишнього Радянського Союзу, яка збирається проводити пенсійну реформу. Теоретично, це означає, що вона матиме одну з найкращих систем, оскільки у неї є можливість врахувати досвід проведення пенсійної реформи в інших країнах. Нажаль, так може і не відбутись.

Однак, з позитивної точки зору пенсійна система в Україні може виявитись далеко не найгіршою. На міжнародній конференції, присвяченій стану пенсійної реформи в Україні, яка проводилась нами у грудні минулого року, Юрій Люблін, Перший заступник Міністра праці та соціального розвитку Російської Федерації, заявив, що середній розмір державної пенсії у Росії має складати 24% від заробітку, в той час як в Україні пропонується, що принаймні мінімальний розмір державної пенсії буде 20% від середньої величини заробітної плати у країні.

При цьому, мені здається, що в Україні є зовсім небагато шансів істотно перебудувати свою пенсійну систему, тому що народні депутати відмовляються вирішувати питання про підвищення пенсійного віку як для чоловіків, так і для жінок.

Збереження пенсійного віку 55 років для жінок і 60 років для чоловіків позбавляє пенсійну систему гнучкості. Це не створює жодних можливостей для зменшення ставок пенсійних внесків, щоб стимулювати їх сплату роботодавцями у повному обсязі, а також для збільшення пенсій сьогоднішнім пенсіонерам до рівня, який відповідає бажанню Президента України.

Запровадження накопичувальної системи є кроком у правильному напрямку. Проте, питання про застосування формули обчислення пенсії у солідарній системі залишається дуже суперечливим. Якщо за формулою будуть призначатись надто високі пенсії, а на мою думку 1% за кожний вік стажу є зависоким коефіцієнтом, тоді ніяких коштів не залишиться для переспрямування їх до накопичувальної системи.

Вирішення потребує ще одне питання - про право на участь у накопичу вальній системі. Зараз законопроект передбачає, що особам, яким до виходу на пенсію залишилось 10 і 20 років, тобто чоловікам у віці від 40 років і жінкам у віці від 35 років, дозволяється залишатись у теперішній солідарній системі або брати участь у новій накопичувальній. Побутують певні міркування, що люди вибиратимуть ту систему, яка забезпечить їм вищу пенсію. Однак, про її розмір можна дізнатись лише тоді, коли платник внесків досягає пенсійного віку. Ви, як актуарії, поставите справедливе запитання про те, яким чином можна фінансувати таку систему, яким може виявитись дефіцит коштів у ній тощо?

Надання у цьому разі права вибору є недоцільним. Кожний вибере саме ту систему, яка забезпечує одержання вищої пенсії, залишаючи Уряд перед дилемою щодо фінансування цієї системи. Можна вирішити цю проблему шляхом зменшення майбутніх розмірів пенсій для молодих працівників для того, щоб забезпечити фінансування пенсій людям старшого покоління. Відповідно, сьогодні у запропонованому законопроекті є дуже мало положень, які покликані завоювати довіру молоді до нової пенсійної системи.

Окрім цього існує проблема забезпечення схоронності майбутніх пенсій. Де б ми не бували в Україні, нам завжди ставлять питання про гарантії виплат пенсій з накопичувальної системи.

На таке питання існує теоретична відповідь, що відповідальність за збереження пенсійних активів покладається на банк-зберігач. Однак, послуги зі зберігання активів є зовсім новим явищем для України. Зараз послуги зберігача у тому вигляді, у якому вони потрібні при проведенні інвестиційної діяльності належним чином, не існують. У проекті Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачається, що банком-зберігачем буде державний банк, а в Україні зараз залишилось лише два державних банки - Ощадний і Укрексімбанк. На щастя, є народні депутати, які дотримуються протилежної думки про те, що послуги зі зберігання активів має надавати комерційний банк. Давайте сподіватись, що така точка зору переважить.

Як актуарії, ви знаєте, що інвестиційна та пов'язані з нею види діяльності вимагають професійного досвіду, а випадку, коли державна пенсійна система переживає певні зміни, важливість цього питання ще більше зростає. До того ж, основоположним принципом і, відповідно, запорукою успіху діяльності накопичувальної системи є інвестування активів на ринку для забезпечення позитивного інвестиційного доходу упродовж 40 років у розмірі 3% - 4% вище рівня інфляції.

У країнах Заходу розробкою стратегії для досягнення вищезазначених розмірів інвестиційного доходу займаються професійні радники з інвестиційних питань, серед яких є актуарії. В той же час в Україні висловлюється припущення, що послуги професійного радника з інвестиційних питань при розробці стратегії інвестування активів накопичу вальної системи не потрібні.

Чи може таке твердження бути справедливим? За сьогоднішніми приблизними оцінками щорічно буде інвестуватись більше 2 мільярдів гривень активів накопичу вальної системи. Жоден пенсійний фонд у країнах Заходу не став би розглядати можливість інвестування такої суми грошових коштів навіть на добре розвинутому ринку без проведення з приводу цього консультацій з професіоналами. Однак, у законопроекті може бути передбачено, що в умовах нерозвиненості інвестиційного ринку (як в Україні) вимога до залучення радника з інвестиційних питань може не встановлюватись. Зовсім не дивно, що громадяни, з якими ми зустрічаємось, не вірять у те, що їх грошові кошти залишатимуться у накопичу вальній системі у момент їх виходу на пенсію.

Ми достатньо висвітлили проблеми обов'язкової системи, тепер переходимо до системи недержавних пенсій.

З технічної точки зору проект Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" має кращі перспективи, ніж законопроект "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Міжнародні експерти із Світового Банку та інших міжнародних організацій вказують, що на даний час він є найкращим серед законів про добровільні пенсійні системи у країнах Центральної і Східної Європи. Питання, навколо яких точаться суперечки у проекті "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, такі як: роль банка-зберігача, радника з інвестиційних питань тощо, здається були сприйняті як належне для системи недержавного пенсійного забезпечення.

Головні питання, які є об'єктом обговорення для системи недержавних пенсій, стосуються режиму оподаткування, гарантій і типів пенсійних схем.

Саме оподаткування є ключовим питанням запровадження недержавної пенсійної системи. Як роботодавцям, так і працівникам потрібен стимул для здійснення добровільних пенсійних внесків, особливо за умови, що скористатись ними вони не матимуть можливості до досягнення пенсійного віку.

Питання податкових пільг також пов'язане з проблемою перерозподілу коштів від однієї суспільної групи до іншої. Характерно, що високооплачувані громадяни мають можливість сплачувати добровільні внески, а отже і матимуть найбільший зиск від податкових пільг. Виникає перерозподіл коштів від бідних верств населення до багатих! Типовим явищем є також перерозподіл коштів від старшого покоління до молодшого. Чим молодшою є особа, тим довше вона може сплачувати кошти і, зрештою, отримати більшу користь від податкових пільг.

У проекті Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", поданого на розгляд Верховної Ради минулого скликання у другому читанні у березні 2002 року, було зроблене намагання розв'язати більшість вищезазначених проблем. Однак, сьогоднішні пропозиції Міністерства фінансів України не виглядають сприятливими і, на мій погляд, не забезпечують необхідних стимулів для заснування в Україні життєздатної недержавної пенсійної системи. Зважаючи на те, що ви працюєте у галузі страхування, я можу сказати, що такі ж проблеми існують і для стимулювання страхової діяльності.

Якби зазначений законопроект про недержавне пенсійне забезпечення був прийнятий у березні минулого року, деякі з сьогоднішніх суперечливих питань вже б не виникали. Однак з тих пір профспілковий рух зайняв позицію прибічника схем з визначеними виплатами. На сьогоднішній день Уряд України відмовляється сприймати аргументи на користь цих схем.

Якщо розглядати пенсійні схеми з визначеними виплатами з точки зору їх перспективності для актуаріїв, то вони мають бути досить привабливими, оскільки функціонування таких схем передбачає для них багато актуарної роботи. Однак за сьогоднішніх економічних умов в Україні, коли складно передбачити темпи зростання заробітної плати, інфляції, ставки інвестиційного доходу і рівень смертності, лише сміливий актуарій міг би затвердити свої рекомендації щодо величини ставки внеску до пенсійної схеми з визначеними виплатами.

До того ж, сьогодні спостерігається світова тенденція переходу від схем з визначеними виплатами до схем з визначеними внесками, оскільки останні дозволяють роботодавцю уникнути відповідного ризику.

Особисто я не вважаю, що схеми з визначеними виплатами зможуть функціонувати в Україні, але якщо роботодавець має бажання заснувати таку схему, тоді потрібно забезпечити умови, за яких її діяльність узгоджується із загальноприйнятими міжнародними принципами.

Ще одне питання, пов'язане з недержавним пенсійним забезпеченням, яке виникло упродовж останнього року, стосується дозволу на заснування солідарних пенсійних схем, що головним чином відповідає інтересам Росії. Цікаво відзначити, що російські компанії мають бажання створювати солідарні пенсійні схеми в Україні, а в той час на вже згадуваній пенсійній конференції пан Люблін, Перший заступник Міністра праці та соціального розвитку Росії, зазначив, що у РФ такі схеми не виправдовують себе і вже внесені зміни до російського законодавства, які забороняють ці типи пенсійних схем для недержавних пенсійних фондів, що з 2004 року будуть брати участь у обов'язковій накопичувальній системі . Мені зовсім не зрозуміло, як працююча особа матиме бажання перераховувати внески до пенсійної схеми і чекати до досягнення пенсійного віку, щоб дізнатись, якою буде її пенсія!

До вищесказаного додається ще й та проблема, що російські солідарні схеми дуже нагадують пенсійні схеми компанії "Енрон" та інших подібних компаній у західних країнах, де всі активи або повністю інвестуються у акції компанії-засновника або значна їх частка вкладається у діяльність материнської компанії. Ви мабуть знаєте пана Михайлова, який вважається провідним російським актуарієм і надає актуарні послуги пенсійним фондам компанії "ТНК" та інших компаній. На семінарі, який ми проводили у Бердянську, від стверджував, що пенсійний фонд ТНК робить добру справу, інвестуючи 100% своїх активів у діяльність компанії-засновника. Я впевнений, що вам відомо все про майбутні пенсійні виплати, які отримають працівники компаній "Енрон", "WoldCom" і тепер навіть "United Airlines". Вони вважались провідними американськими компаніями, але погляньте, що сталось з ними та їх пенсійними фондами. Зовсім не дивно, що українські учасники семінару у Бердянську ставили питання про те, що відбудеться у разі виникнення проблем у діяльності компанії "ТНК"?

Під час наших зустрічей з представниками профспілок і роботодавців також ставилось питання про наявність будь-яких гарантій у системі. У цьому випадку мова йтиме лише про недержавну систему. Вище я вже відзначав, що у загальнообов'язковій системі передбачається гарантована мінімальна пенсія у розмірі 20% від середньої заробітної плати у країні, а не індивідуального заробітку.

Відповідаючи на це питання, потрібно поцікавитись, як можна очікувати від Уряду надання податкових пільг для перерахованих внесків і отриманого на них інвестиційного доходу та ще й гарантій додаткового фінансування розмірів пенсій, якщо їх розмір виявиться недостатньо високим. Спочатку потрібно знати, хто визначає таку недостатню величину! Якщо запровадити систему державних гарантій у недержавній пенсійній системі, то знову виникне ситуація, коли бідніші верстви населення будуть субсидувати заможніші.

Ми справді сподіваємось, що законопроект про недержавне пенсійне забезпечення, поданий до Верховної Ради України у березні 2002 року, може стати основою майбутньої системи недержавних пенсій в Україні.

Одним з успіхів, досягнутих на фронті законотворення, було прийняття Закону "Про фінансові послуги і регулювання ринків фінансових послуг", хоча знадобилося майже 15 місяців, поки був призначений Голова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Саме створення міцного регулюючого органу є дуже важливим для забезпечення безпеки фінансового стану учасників сектору фінансових послуг.

Однак, бюджет Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг навряд чи задовольнить потреби у заробітній платі її працівників, не кажучи вже про нагальні потреби у комп'ютерному обладнанні, освітній роботі для населення і навчанні. Нажаль, положення Конституції України не дозволяють встановити порядок, широко визнаний як найкращий для фінансування регулятивних послуг, що полягає у їх оплаті шляхом відрахування учасниками ринку фінансових послуг певних сум зборів, а не шляхом витрачання на це бюджетних коштів.

Яким є майбутнє актуарної професії в Україні?

Я не буду вести розмову про види страхування, інші ніж страхування життя, оскільки вони не відносяться до моєї практичної діяльності. Однак, на мою думку, майбутня діяльність актуаріїв у сфері страхування життя, медичного і соціального страхування є досить перспективною.

Обидва законопроекти про загальнообов'язкове і недержавне пенсійне страхування передбачають можливість страхування на випадок інвалідності і втрати годувальника. Головним чином це мають бути види колективних страхових послуг, але для осіб, які беруть участь в індивідуальних недержавних пенсійних схемах, потрібні індивідуальні страхові поліси.

Оскільки відповідно до законопроекту недержавні пенсійні схеми будуть побудовані за принципом визначеного внеску, завжди існуватиме проблема встановлення відповідності величини виплат для платників внесків, які помирають у молодому віці або змушені припинити трудову діяльність внаслідок інвалідності. Завдяки цьому створюється істотна можливість для компаній, які займаються страхуванням життя, щодо забезпечення виплат, додаткових до фактично сплачених внесків.

Коли буде набуто досвід такої діяльності у недержавних пенсійних схемах, тоді з'явиться можливість поширити його на загальнообов'язкову пенсійну систему. Одним з можливих засобів зменшення ставок внесків для Уряду України є страхування всіх або частини виплат у разі інвалідності і втрати годувальника в умовах обов'язкової системи.

Як у обов'язкових, так і недержавних пенсійних схемах у момент досягнення платником внесків пенсійного віку вимагається, щоб сума накопичених ним коштів обов'язково перетворювалась на довічну виплату (ануїтет). Хоча до моменту виплат перших ануїтетів в Україні ще має пройти певний проміжок часу, цей вид діяльності приваблюватиме кожну компанію зі страхування життя. Щороку у загальнообов'язковій пенсійній системі з'являтиметься 700000 осіб, яким потрібно буде сплачувати довічні виплати. Сподіваємось, що у майбутньому десь половина цього числа осіб, яким будуть потрібні довічні виплати, також з'явиться у системі недержавного пенсійного забезпечення! І саме актуарії є невід'ємною частиною процесу призначення довічних виплат.

Робота актуарія пов'язана як з довічними виплатами, так і з пенсіями, і полягає у розробці відповідних інвестиційних стратегій. Стратегія на період накопичення коштів у пенсійному фонді відрізняється від стратегії у період сплати довічних пенсій, але головним чином професійні навики актуарія є однаковими для обох випадків. Навіть у країнах Заходу є люди, які вважають, що можуть розробляти інвестиційні стратегії без здобуття для цього необхідного досвіду, тому не дивно, що і в Україні люди будуть рекламувати (краще сказати вигадуватимуть про себе) свої здібності щодо розробки найкращих можливих інвестиційних стратегій. Але вочевидь, саме цей вид діяльності вимагає професіоналізму, і я б сказав, що є логічним, щоб у ньому актуарії могли і мали б розвивати свої знання.

До цього часу мова йшла лише про приватний сектор. Однак, безсумнівно послуги актуаріїв будуть потрібні і державному сектору. Потрібні будуть розрахунки ставок внесків для обов'язкової пенсійної системи, розподілу цих внесків між солідарною і накопичувальною частинами обов'язкової системи, ставок внесків до фонду страхування від безробіття тощо, розробка моделей для розрахунку зобов'язань і потреб держави. Також, державі будуть потрібні інші актуарні послуги у несоціальних сферах, наприклад розрахунок ставок для страхування транспортних засобів. Передбачається, що роботодавці перераховуватимуть до Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за ставками, які визначаються відповідно до статистики нещасних випадків на виробництві кожного окремого роботодавця, що теж вимагатиме залучення актуаріїв. До того ж, новоствореній Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг будуть потрібні актуарії для здійснення нагляду за ситуацією, яка склалась на ринку фінансових послуг.

Окрім цього, у разі подальшої роботи Уряду над проектом Закону України "Про медичне страхування" і з розвитком приватного медичного страхування роботи для актуаріїв стане навіть стільки, що їх може не вистачити.

З боку Уряду існує велика потреба у актуарних послугах, але у всьому світі уряди всіх країн стикаються з проблемою залучення і утримання кваліфікованих актуаріїв. Система оплати праці державних службовців не дозволяє забезпечити прийнятні розміри заробітку для актуаріїв, порівняно з тими розмірами, які їм здатний забезпечити приватний сектор.

Здається, що пошук певних форм надання актуарних послуг Уряду з боку приватного сектору має бути найбільш доцільним засобом їх забезпечення у разі виникнення такої потреби.

Якщо поглянути на розвиток подій у сфері пенсійного реформування за останні 5 років, я вважаю, що справедливим буде твердження про невдоволення людей повільними темпами реформи. Але як я вже сказав вище, хоча Україна може не мати одну з найкращих пенсійних систем у світі, вона безсумнівно матиме систему, не гіршу від систем інших країн. Не зважаючи на те, що народження нової пенсійної системи проходить у складних умовах і ця важка робота ще може продовжуватись, давайте виділимо два позитивні аспекти:

1. упродовж зародкового періоду ми досягли певних результатів, яких можна було і не отримати, зважаючи на те, як проходила пенсійна реформа у Польщі;
2. народження нової дитини пов'язане з тим, що вона починає повзати і потім ходити, внаслідок чого створюються можливості для створення дієвого і ефективного ринку фінансових послуг, учасникам якого актуарії будуть надавати професійні послуги.