ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ

   Грег МакТаггарт

Першого лютого цього року новій українській пенсійній системі виповнюється один місяць: 1 січня 2004 р. набрали чинності Закони України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавне пенсійне забезпечення", прийняті Верховною Радою у липні 2003 р.

Сьогодні українські співробітники проекту ПАДКО/АМР США "Впровадження пенсійної реформи в Україні" згадують останні півроку, що передували народженню нової пенсійної системи.

Тетяна Кіча, координатор просвітньої та навчальної роботи, зізнається, що то був найбурхливіший період в її житті. "Коли в січні 2001 р. проект лише розпочався, я не уявляла, що все доведеться зробити за шість місяців. Планувалося, що проект триватиме до грудня 2003 р. з можливістю подовження ще на два роки. У 2001 р., коли законопроекти вже були у Верховній Раді, мені здавалося, що в дві тисячі третьому ми опікуватимемося становленням обов'язкової накопичувальної системи. Вийшло ж так, що в цей час ми гарячково займалися навчанням персоналу і проведенням інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення з питань солідарної системи".

Тетяна Кіча

Тетяна Жук

Колектив співробітників ПАДКО доклав величезних зусиль, щоб пояснити українцям, яке значення має для них новий закон. За якихось три місяці в організованих проектом семінарах та інших навчальних заходах взяло участь близько семи тисяч людей. "Ми подолали тисячі кілометрів, щоб відвідати кожну область, а деякі області - неодноразово. І хоча мені до вподоби мандрувати Україною в приємному товаристві колег з Мінпраці та ПФУ, врешті-решт я справді зраділа, коли ми почали літати. Я й досі чую той стукіт коліс потяга".

Перед іншою Тетяною - Жук - стояла задача, якій навряд чи позаздриш: продукувати матеріали для всіх цих семінарів. "Ми виробили десь близько трьох тисяч компакт-дисків і півмільйона аркушів друкованих матеріалів.

ПФУ та Мінпраці - просто молодці. На самому початку у нас були певні труднощі, але як тільки ми всі наладили роботу, все запрацювало, як годинник. Мусимо також подякувати Юрію, Сергію та Сашку - нашим водіям - і Укрзалізниці за своєчасну доставку документів по всій країні. Лише одного разу в нас була проблема. Кожного вівторка я з острахом очікувала на дзвінок від Наталії Горюк чи Олени Руденко, які скажуть, що коробки не прийшли. Але, на щастя, з цього приводу вони жодного разу не телефонували".

Сергій Підгородецький та Юрій Орловський

Марія Криворучко

Як розгортаються події з Києва спостерігала Марічка Криворучко. Марічка не мусила подорожувати країною - її задача була залишатись у Києві та забезпечувати вихід кожної суботи в ефір передачі "Пенсійна реформа: крок за кроком" на УТ-2. "Почати з того, що я не палала бажанням вставати рано-вранці по суботах, але Євдокія з її знімальною групою відігравали надзвичайно важливу роль в інформуванні людей про пенсійну реформу. Одинадцята суботнім ранком навряд є найкращим часом для телевізійної передачі, але я була вражена тим, як багато людей дивляться програму". Коли співробітники проекту поверталися з областей, вони завжди казали, що і ПФУ, і Мінпраці справді вдячні за програму, так само, як пенсіонери та платники внесків. А в понеділок Марічка знову бралася за роботу: переглядала передачу й робила її стенограму, щоб всі могли з нею ознайомитися.

В авангарді освітньої роботи завжди перебувала Олена Руденко, координатор навчальних заходів. Рішення задачі, як з пункту А дістатися пункту В, а звідти - пункту С, було справжнім головним болем. А ще ж треба було знайти підходящі місця для проведення заходів. "В областях не так вже й багато підходящих місць для одночасного навчання 200 осіб. Але ПФУ і Мінпраці діяли чудово. Усі наші семінари були добре організовані, всі брали активну участь. Працівники ПФУ й Мінпраці намагалися дізнатися все про пенсійну реформу, так щоб зробити все можливе для 14 мільйонів пенсіонерів країни.

Олена Руденко

Наталія Дорошенко

Єдине, на що я можу, так би мовити, "поскаржитися" - часто нам буквально ледь вдавалося вирватися, щоб встигнути на потяг чи літак.

Дякувати нашим двом Наталкам - Дорошенко та Забілі - які полегшували мені життя тим, що забезпечували наші відрядження та оплату постачальникам".

Наталія Забіла

Леонід Зябрєв

Леонід Зябрєв, медіа-координатор проекту, діяв у Києві. "На початку ми проводили навчальні курси для журналістів і персоналу прес-служб Мінпраці, ПФУ та двох комісій. Це спричинило появу величезного попиту на подальшу інформацію про реформу з боку журналістів. Щотижня ми переглядали всі газети, дивилися телебачення, щоб побачити, як висвітлюється пенсійна реформа. Загалом, лише у виданнях, які ми перечитали, про пенсійну реформу було опубліковано десь 1000 статей. Ще, мабуть, дуже багато було в обласних і районних ЗМІ, яких ми не бачили. На ранніх етапах процесу з'явилося видання ПФУ "Пенсійний кур'єр", яке тепер стало незмінним учасником медіа-висвітлення пенсійних питань. Ми вітаємо появу "Пенсійного кур'єра" і в цьому році допоможемо ПФУ зробити його ще кращим".

Одна з найважчих ділянок дісталася Яні Орловій. Винагородою за її блискучу роботу з організації міжнародної конференції стала робота з координації медіа-заходів ПФУ та Мінпраці. "Я була певною мірою причетною до конференції в 2002 р., але тоді по-справжньому не могла оцінити, що за цим стоїть. Було чудово бачити, що все йде, як слід, і я була приємно вражена, коли почула, що Деніс Ламот, старший радник АМР з питань пенсійної реформи похвалила конференцію та роботу нашої команди в цілому на представницькій пенсійній конференції в Празі. Кампанія у ЗМІ просувається дещо повільно, але мені справді сподобався наш перший ролик. Очікуйте подальших роликів у лютому".

Яна Орлова

Ірина Музика, адміністратор веб-сайту, приєдналася до пенсійного проекту пізніше за інших. "Я працювала в тарифному проекті та бачила, як наполегливо Наталка Шапран впроваджувала в життя пенсійний сайт. Коли Наталка звільнилася, я розуміла, що переді мною стоїть непроста задача продовжити її роботу. Але всі співробітники надають мені статті та іншу інформацію для розміщенні на сайті, інтерес до якого постійно зростає. Нещодавно на ньому побував 100-тисячний відвідувач, попит на інформацію продовжує посилюватися. Ми допомогли створити власний сайт Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Наступний у черзі - ПФУ. Мене вражає, як багато людей відвідують наш сайт. Причому не тільки з Києва чи інших великих міст: ми оголосили конкурс на те, хто стане 100-тисячним відвідувачем сайту, і одним з переможців став чоловік з невеликого райцентру у Вінницькій області".

Ірина Музика

Ольга Альошина

Втім, пенсійна реформа стосується не лише пенсіонерів. На думку Ольги Альошиної, координатора проекту "Молодь і пенсійна реформа", вона стосується кожного. "Ми працюємо з університетами й розповідаємо молоді не тільки про пенсійну реформу як таку, а про галузь фінансових послуг в цілому. Україна вступає в нову еру, в якій молоді люди матимуть більший доступ до грошей і захочуть жити краще, ніж жили їхні батьки та діди. Це чудово, але необхідно знати про пов'язані з цим ризики. Мені було дуже приємно дізнатися з однієї англійської газети, що в Великобританії реалізується аналогічний проект з роз'яснення молоді необхідності знати, як фінансувати свій спосіб життя. Нам необхідно починати накопичувати кошти на пенсійних рахунках сьогодні, так щоб у старості ми мали можливість вибирати, як нам жити".

Борис Надточій

Але, як каже "власний" пенсіонер проекту Борис Надточій, "найважливіша початкова задача пенсійної реформи полягала в проведенні перерахунку пенсій наявним 14 мільйонам пенсіонерів, і ПФУ здійснив величезну роботу." Незважаючи на свій вік, Борис Овсійович сповнений енергії й не шукає спокійного життя. "Кожного хвилювало, що пенсійна реформа принесе йому особисто. Ми почали з того, що надавали відповіді на запитання до програми "Крок за кроком" на нашому веб-сайті. Потім ми запровадили систему, за допомогою якої люди могли надсилати нам запитання й отримувати відповіді електронною поштою. Але потреба в роз'ясненнях була настільки великою, що ми організували "гарячу лінію", і тепер будь-хто в Україні може безкоштовно зателефонувати до Києва й отримати відповідь на своє запитання".

Борис Овсійович взяв на себе управління роботою "гарячої лінії". Вона поступово набирала обертів і зараз працює сім днів на тиждень з повним навантаженням. "Лише за два з лишком місяці нам зателефонували 30 тисяч людей. Пенсіонери хочуть розмовляти з людиною, а не з комп'ютером. Наші консультанти "гарячої лінії" розуміють їхні тривоги й здатні допомогти їм в усьому розібратися".

Тетяна Кіча відзначає й роботу трьох перекладачів проекту: Слави Кутепова, Юрія Куца та Сашка Железняка. "Документи необхідно було готувати українською, російською та англійською мовами, і всі їх треба було перекладати "на вчора".

Слава Кутепов

Наші перекладачі виконували фантастичну роботу, працюючи з іноземними експертами та забезпечуючи інформацією міжнародну аудиторію. Наші іноземні експерти користувалися попитом - кожна область бажала, щоб до них завітав один з цих експертів, щоб дізнатись більше про пенсійну реформу. Отже, Слава та Юра мандрували країною, а Сашко залишався в Києві й перекладав статті для веб-сайту. Вони чудово попрацювали".

Юрій Куц

"То був гарячий час, - згадує Тетяна Григорівна. - Але воно було того варте. Справжня командна робота. І нам було дуже приємно, коли напередодні Нового року до нас завітав голова комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Петро Цибенко і похвалив колектив за допомогу в запровадженні нової пенсійної системи країни. Але ми не збираємося спочивати на лаврах. Іншу частину нашої команди залучено до законотворчої роботи. Вони допомагають готувати проекти законів і нормативних актів і вже працюють над подальшими етапами пенсійної реформи. Але про них вам розповість Наталія Горюк у наступній статті."